Твій храм Любові сяє для усіх

В усьому треба бути оптимістом,
Інакше на землі не проживеш,
Інакше ти на кручах каменистих
Пресвітлий храм Любові не зведеш.

В усьому треба виявляти твердість,
Щоб потім манівцями не брести,
Щоб на межі поміж життям і смертю
У забуття ніколи не піти.

Устояти на кожнім перевалі,
Не гнутися в оточенні химер,
Зійти промінням у дев’ятім валі,
Урятувавши кожну із галер.

Бо ти живеш!
Тобі ще так багато
Зробити треба серед вільних веж:
Зламать неволі металеві ґрати,
Палать вогнем, який у світ несеш.

Сміятися в обличчя перешкодам
І не згубити свій духовний меч,
Щоб у безмежжі вічної свободи
Зникала невимовність порожнеч.

Ясна дорога до зористих мислень
Наповнена жагою днів твоїх,
І десь на кручах Божих і пречистих
Твій храм Любові сяє для усіх.

Юрій Тітов 

Переглядів: 0


Разработка веб сайтов