Відчуваю радість висоти
Відчуваю радість висоти,
Висота не сліпить — надихає.
Бачу слів рівнини та хребти —
Ними до вселенства промовляю.
Річища, широкий океан —
І нема ніякого падіння.
Кожне поле — золотистий лан
Укриваю піснею, як синню.
Надійшли принадливі хмарки,
На пророчий дощ перетворились.
Пропливають гомоном віки,
А Господь дарує дужі крила.
Не провалля — світ мене зове,
Я його Любов’ю обіймаю.
Сонцезливу, дійство грозове
Тільки висотою відчуваю.
Дні майбутні світяться єством,
Вже не варті марності та втрати.
Світ наш не здола ніяке зло —
Він в добрі повинен воскресати.
Над межею зла та доброти
Промінцем засвічуюсь пречистим.
Відчуваю радість висоти,
Як Господню істину зористу.
Юрій Тітов
Переглядів: 440
