Відчуваю радість висоти

Відчуваю радість висоти,
Висота не сліпить — надихає.
Бачу слів рівнини та хребти — 
Ними до вселенства промовляю.

Річища, широкий океан —
І нема ніякого падіння.
Кожне поле — золотистий лан
Укриваю піснею, як синню.

Надійшли принадливі хмарки,
На пророчий дощ перетворились.
Пропливають гомоном віки,
А Господь дарує дужі крила.

Не провалля — світ мене зове,
Я його Любов’ю обіймаю.
Сонцезливу, дійство грозове
Тільки висотою відчуваю.

Дні майбутні світяться єством,
Вже не варті марності та втрати.
Світ наш не здола ніяке зло — 
Він в добрі повинен воскресати.

Над межею зла та доброти
Промінцем засвічуюсь пречистим.
Відчуваю радість висоти,
Як Господню істину зористу.

Юрій Тітов

Переглядів: 390


Разработка веб сайтов