Вища простота
Ми не вчимось на помилках чужих,
А каяття лишається так мало.
Не вiдчуваєм, як пiдступний гріх
У наше тіло знов встромляє жало.
Ми губимось у нетрях всіх безсонь,
Не зваживши потрібні «за» і «проти»,
А сивина торкається до скронь,
І дійсність грає на фальшивих нотах.
Та все-таки приходить мить ота,
Яку Господь викрешує для мислень:
Любов творити — вища простота,
Щоби над нами ницість не нависла.
Юрій Тітов
Переглядів: 372
