Я не стою на березі печалі…

Я не стою на березі печалі,
Бо іншу назву має берег мій.
Я добре знаю:
Ще не раз причалять
До мене кораблі моїх замрій.

І не важливо, що було раніше,
На синє море ляжуть промінці,
Овіє душу чиста дивовижа,
Засвітяться любові острівці.

Я не стою отам, де є безмовність,
Бо піснею торкаю далину.
Ця пристань у рапсодіях ранкових
До себе кличе мрію неземну.

І хвилями об скелі розбиває
Мій день новий печалі та жалі,
І над блакитним небом випливають
Ті кораблі –
Біляві кораблі.

Стою перед минулим і грядущим,
Де Божа сутність далями летить.
Так палко вірю у знамення суще 
На березі, де світла кожна мить.

Юрій Тітов

Переглядів: 121


Разработка веб сайтов