«Боже, простого і вірного серця Тобі не мало»
Боже, простого і вірного серця Тобі не мало.
Ти приходиш, не кликаний ні до палацу,
Ні до найбіднішої з хиж.
Чи ж не тому Тебе в цім світі першими привітали
Віл, чия шия ярмом намуляна,
Віслюк, чия спина сідлом натомлена,
І вівця, якій снився ніж?
Чи не тому пішли у пустелю
Ті, що зазнали більшої спраги?
З в'язі, з рун або ієрогліфів
Шлях відчитати змогли?
Хто були ті мужі?
Правителі? Вчені? Язичники? Маги?
Відкривши велич Твою в творінні, Тебе упізнали Малим!
Ще душу учня, якого полюбиш,
Ангел у Небі колише,
А сотник, який на Голгофі прозріє,
До зброї іще не став.
Ще Ірод не дав наказу,
І сон Твій вартує тиша.
Та серце, в якому Ти народився,
Уже не боїться хреста.
Ольга Ткач
Переглядів: 250