«Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?»

*   *   *

— Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?
— Безпечно, та все ж не мед.
Щоразу, як спогад зі сходу повіє,
Я мрію про Назарет.

— Як, Йосипе, з працею склалося в тебе?
— Та важко, чи ж невтямки?
Удома бо кедри вростають у небо,
А тут — все піски й піски!

Ось Боже Дитя із ряднини й галуззя
Свій перший будує Храм.
Та очі зведе:
— Я також повернуся,
Бо Дім мого Батька — там!

— Вже Ірод сконав!
Склала вузлик Марія,
Що знав іще Вифлеєм.
— Я знаю, що меч мені серце прошиє,
Зате там усе — моє!

— О тесле! Удома зміцніє лукавий,
А ти ранню смерть знайдеш!
— Пусте, що не буду із Сином у славі,
Та жаль, що у муках — теж.

— Куди ж Ти, Дитя?
Не зросли ще у полі
ЧудА у Твоє Ім'я!
— Вони — Мій народ! Мій народ у неволі!
Хто ж визволить, як не Я?!

Ольга Ткач

Переглядів: 330


І будень спить, згорнувшись на колінах

І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох

Бог у прямому ефірі

Боже, простого і вірного серця Тобі не мало

В потилицю вечір дише

Від покірного серця і до небес

Властиво людині душею тягнутись до Раю

Все колись та дається на пробу вогню

Вчуся бачити Бога

Дванадцять страв

Для творця світ не буде вбогим

З трав Едемських, вовік некошених

Завари мені чаю, Боже

Запали мене, Боже, знову

Знову бані храму — замість сонця

Каяття розбійника

Коли перепони назустріч — ордами

Коли пнучись угору, приходиш униз

Мить — і у світі збудеться знову

На верблюді їхати — не мед

Напередодні нового року

Неспокій, тиша, темнота

Скільки б гроза не блискала

Сходження на Сінай

Тихо вітер повіє — й у світі оселишся Ти

У Єрусалимі

Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?

Як було тобі, Юдо, ходити із Ним

Яке ж то щастя, коли весна