«Для творця світ не буде вбогим»

*   *   *

Для творця світ не буде вбогим,
Бо у творенні — дивна сила:
Хтось бо ближнім малює роги,
Але інший — дарує крила.

Хтось уміє сплітати звуки
Струн і клавіш, подмуху й міді.
Хтось — на музику класти рухи,
З полотна визволяти квіти.

А комусь дана нитка слова,
Що охопить усю планету.
А у комусь та сила схована,
Що з каліки ростить атлета.

Бог посіяв у людях тайну —
Вічне прагнення до безмежжя.
Та вальсуємо ми на грані,
Де із іскри стає пожежа.

Ольга Ткач

Переглядів: 504


І будень спить, згорнувшись на колінах

І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох

Бог у прямому ефірі

Боже, простого і вірного серця Тобі не мало

В потилицю вечір дише

Від покірного серця і до небес

Властиво людині душею тягнутись до Раю

Все колись та дається на пробу вогню

Вчуся бачити Бога

Дванадцять страв

Для творця світ не буде вбогим

З трав Едемських, вовік некошених

Завари мені чаю, Боже

Запали мене, Боже, знову

Знову бані храму — замість сонця

Каяття розбійника

Коли перепони назустріч — ордами

Коли пнучись угору, приходиш униз

Мить — і у світі збудеться знову

На верблюді їхати — не мед

Напередодні нового року

Неспокій, тиша, темнота

Скільки б гроза не блискала

Сходження на Сінай

Тихо вітер повіє — й у світі оселишся Ти

У Єрусалимі

Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?

Як було тобі, Юдо, ходити із Ним

Яке ж то щастя, коли весна