«І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох»
* * *
І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох.
У чеканні на весни тепліше минають зими.
Пам’ятай: на шляху цім попереду тебе — Бог.
Він збира колючки із дороги стопами Своїми.
Чи самотньо ідеш, чи в густій гомінкій юрбі,
По соші, бездоріжжям чи власну стезю торуєш,
Та коли вже колючка дісталася і тобі,
Не замовкни для Того, Котрого не кличуть всує.
Чи за слово супроти тобі пошкодує літ?
Чи за відчаю крик Він тобі не уділить сили?
Ні. Бо зараз і тут Йому рана твоя болить,
Щоби потім і десь тобі слава Його світила.
Він усіх колючок не збере, тож прийми свою.
Бо лиш біль із любов’ю душі не дають черствіти.
І колись озирнешся — і вигукнеш: «Я в раю!» —
Зі слідів бо твоїх усміхнуться до неба квіти.
Ольга Ткач
Переглядів: 676
