«І будень спить, згорнувшись на колінах»
* * *
І будень спить, згорнувшись на колінах,
Й у вухо тиша дихає теплом,
І у зіницях неба сіро-синіх
Ясніє чи усмішка, чи псалом.
І тротуарів хитромудрі пазли
Складаються у неозорий шлях.
І те, чому давно шукають назву, —
У серці, жестах, кроках і словах.
Звичайний день, але всього — по вінця,
Неначе в небі перекинувсь віз.
Хоч мрія десь попереду іскриться,
Та й колос у душі ледь-ледь проріс.
Буває так. Часина відпочинку,
Коли радіти — всі твої труди.
А потім Бог перегорне сторінку —
«Іди!»
Ольга Ткач
Переглядів: 59
