«Коли перепони назустріч — ордами»

*   *   *

Коли перепони назустріч — ордами,
То душу — хай вільну — а в’яжуть путами.
Байдужі довкола вчать бути гордими,
А щирі — хоча б почутими.

До неба зіпнеться душа на пальчики,
А далі — хоч криком волай, хоч тишею.
Огудить чужий, дошукавшись зачіпки,
А свій — тобі сонце вишиє.

Яка ж то живуча наука Каїна,
Що добрі в цім світі стають безсилими!
І там, де сильніший шукає каменя,
Мудріший — затулить крилами.

Ольга Ткач

Переглядів: 751


І будень спить, згорнувшись на колінах

І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох

Бог у прямому ефірі

Боже, простого і вірного серця Тобі не мало

В потилицю вечір дише

Від покірного серця і до небес

Властиво людині душею тягнутись до Раю

Все колись та дається на пробу вогню

Вчуся бачити Бога

Дванадцять страв

Для творця світ не буде вбогим

З трав Едемських, вовік некошених

Завари мені чаю, Боже

Запали мене, Боже, знову

Знову бані храму — замість сонця

Каяття розбійника

Коли перепони назустріч — ордами

Коли пнучись угору, приходиш униз

Мить — і у світі збудеться знову

На верблюді їхати — не мед

Напередодні нового року

Неспокій, тиша, темнота

Скільки б гроза не блискала

Сходження на Сінай

Тихо вітер повіє — й у світі оселишся Ти

У Єрусалимі

Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?

Як було тобі, Юдо, ходити із Ним

Яке ж то щастя, коли весна