«Мить — і у світі збудеться знову»

*   *   *

Мить — і у світі збудеться знову
Слово предвічне.
Бог стане хлібом, хліб стане Богом…
Начебто звично.

Слуго, чи будуть хоч в тебе одного
Руки тремтіти?
Бог стане хлібом, хліб стане Богом.
Світ буде світом…

Тиша, яку не зміряти часом,
Тільки любов’ю,
Йде за відлунням думок стогласим,
Мов за водою.

Бо можна, бачте, із храму вийти,
Слово забувши,
Й крутити світом, у хліба крихті
Бога замкнувши.

Ольга Ткач

Переглядів: 268


І будень спить, згорнувшись на колінах

І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох

Бог у прямому ефірі

Боже, простого і вірного серця Тобі не мало

В потилицю вечір дише

Від покірного серця і до небес

Властиво людині душею тягнутись до Раю

Все колись та дається на пробу вогню

Вчуся бачити Бога

Дванадцять страв

Для творця світ не буде вбогим

З трав Едемських, вовік некошених

Завари мені чаю, Боже

Запали мене, Боже, знову

Знову бані храму — замість сонця

Каяття розбійника

Коли перепони назустріч — ордами

Коли пнучись угору, приходиш униз

Мить — і у світі збудеться знову

На верблюді їхати — не мед

Напередодні нового року

Неспокій, тиша, темнота

Скільки б гроза не блискала

Сходження на Сінай

Тихо вітер повіє — й у світі оселишся Ти

У Єрусалимі

Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?

Як було тобі, Юдо, ходити із Ним

Яке ж то щастя, коли весна