«На верблюді їхати — не мед»

На верблюді їхати — не мед.
А коли ще й тижнями — то мука.
Сонце, вітер, зорі і намет.
І пустеля, що прийма і слуха.

Бо слова торкнулися душі,
Бо зоря покликала в дорогу.
Ось і йдуть. Волхви, не торгаші.
Ці — багаті, ці — шукають Бога.

Їх чекає місто золоте
І гостина в Іродовім домі.
Чи ж облуда мудрого зведе,
Як йому всі підступи відомі?

Ніч — на те, щоб вірити зорі.
Шлях — на те, щоби його здолати.
А корона мудрості — дари
Скласти під колискою Дитяти.

І пісками не завіє час
Стежки, проторованої в слові.
Вічний Бог, що світ створив з любові —
Він прийшов! Він став одним із нас!

Ольга Ткач

ТКАЧ Ольга