В’яне віття, стиха «Осанна»,
А у Храмі — торговий дім...
Срібняки ще не мають пана,
Ще Дванадцять усі — при Нім.
Він, що множив хліби для люду,
Стане Хлібом, одним на світ,
В самотині — іще до суду —
Зросить землю кривавий піт.
Тут — вінець і трудів, і мандрів.
Більш не буде ні слів, ні див.
І зречеться Його при ватрі,
Хто у світлі за Ним ходив.
Ольга Ткач
Переглядів: 176
І будень спить, згорнувшись на колінах
І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох
Боже, простого і вірного серця Тобі не мало
Від покірного серця і до небес
Властиво людині душею тягнутись до Раю
Все колись та дається на пробу вогню
Для творця світ не буде вбогим
З трав Едемських, вовік некошених
Знову бані храму — замість сонця
Коли перепони назустріч — ордами
Коли пнучись угору, приходиш униз
Мить — і у світі збудеться знову
Тихо вітер повіє — й у світі оселишся Ти
Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?
