«Скільки б гроза не блискала»
* * *
Скільки б гроза не блискала,
Їй не згасить свічі
Матері над колискою,
Ангела на плечі.
Батька, що мовчки вистояв
Чати своїх безсонь.
Плине у світ молитвою
Човник його долонь.
Ниткою сонця-кужелю
Вкаже мені причал
Віра, яку не здужає
Навіть дев’ятий вал.
Чи причаюсь синицею,
Чи стрепенусь — «Курли!»,
Все не сама, а з трійцею
Тих, що в життя вели,
В шепоті хвиль тривожному
Вчувши моє ім’я.
З Божої Трійці кожному
Трійця дана своя.
Ольга Ткач
Переглядів: 283
