«Скільки б гроза не блискала»

*   *   *

Скільки б гроза не блискала,
Їй не згасить свічі
Матері над колискою,
Ангела на плечі.

Батька, що мовчки вистояв
Чати своїх безсонь.
Плине у світ молитвою
Човник його долонь.

Ниткою сонця-кужелю
Вкаже мені причал
Віра, яку не здужає
Навіть дев’ятий вал.

Чи причаюсь синицею,
Чи стрепенусь — «Курли!»,
Все не сама, а з трійцею
Тих, що в життя вели,

В шепоті хвиль тривожному
Вчувши моє ім’я.
З Божої Трійці кожному
Трійця дана своя.

Ольга Ткач

Переглядів: 47


Разработка веб сайтов