* * *
В потилицю вечір дише,
У серці бушує повінь...
Хто вивчив напам'ять тишу,
Тому підкориться слово.
Угору тепер підносять
Не крила, а радше мітли...
Хто добрим ходив наосліп,
Прозріє для барв і світла.
Хто сіяв — чи буде жати?
Хто виорав — чи засіє?
О Господи, дай не знати
Зневіри і безнадії.
Ольга Ткач
Переглядів: 683
І будень спить, згорнувшись на колінах
І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох
Боже, простого і вірного серця Тобі не мало
Від покірного серця і до небес
Властиво людині душею тягнутись до Раю
Все колись та дається на пробу вогню
Для творця світ не буде вбогим
З трав Едемських, вовік некошених
Знову бані храму — замість сонця
Коли перепони назустріч — ордами
Коли пнучись угору, приходиш униз
Мить — і у світі збудеться знову
Тихо вітер повіє — й у світі оселишся Ти
Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?
