«Вчуся бачити Бога»

*   *   *

Вчуся бачити Бога
В палітрі заквітчаних барв,
І у брижах ріки,
І в тремтінні німім павутинки.
І у вечорі синім,
Що соло відлуння зіграв,
І у ближнім, що тихо гука
І прохає підтримки.

Вчуся бачити Бога
У сотнях болючих «Чому?»,
Відміряти шляхів кілометри
Аршинами мрії.
І питати поради
Не в рою докучливих мух,
А в метелика крил,
Що тумани і темінь
Розвіють.

Вчуся бачити Бога
У шумі неходжених слів,
У камінні шляху,
У тумані, що криє вершину.
Але хто б мене збити
Із цього шляху не хотів — 
Зупинюся, зітхну і піду,
Але все ж не покину

Вчитись бачити Бога.

Ольга Ткач

Переглядів: 569


І будень спить, згорнувшись на колінах

І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох

Бог у прямому ефірі

Боже, простого і вірного серця Тобі не мало

В потилицю вечір дише

Від покірного серця і до небес

Властиво людині душею тягнутись до Раю

Все колись та дається на пробу вогню

Вчуся бачити Бога

Дванадцять страв

Для творця світ не буде вбогим

З трав Едемських, вовік некошених

Завари мені чаю, Боже

Запали мене, Боже, знову

Знову бані храму — замість сонця

Каяття розбійника

Коли перепони назустріч — ордами

Коли пнучись угору, приходиш униз

Мить — і у світі збудеться знову

На верблюді їхати — не мед

Напередодні нового року

Неспокій, тиша, темнота

Скільки б гроза не блискала

Сходження на Сінай

Тихо вітер повіє — й у світі оселишся Ти

У Єрусалимі

Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?

Як було тобі, Юдо, ходити із Ним

Яке ж то щастя, коли весна