* * *
Від покірного серця і до небес
Бог натягує струни.
Та любов’ю озвучити світ увесь
І Всевишньому трудно.
Більший натяг — чистіше звучить душа,
Але й болю — по вінця.
Хто ж на дрова хреста продає за шаг,
Той бере три червінці.
Хай часами здається: уже от-от —
І земля стане раєм,
Та Музиці постійно бракує нот,
Тому й світ не співає.
Ольга Ткач
Переглядів: 167
І будень спить, згорнувшись на колінах
І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох
Боже, простого і вірного серця Тобі не мало
Від покірного серця і до небес
Властиво людині душею тягнутись до Раю
Все колись та дається на пробу вогню
Для творця світ не буде вбогим
З трав Едемських, вовік некошених
Знову бані храму — замість сонця
Коли перепони назустріч — ордами
Коли пнучись угору, приходиш униз
Мить — і у світі збудеться знову
Тихо вітер повіє — й у світі оселишся Ти
Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?
