«Як було тобі, Юдо, ходити із Ним»
* * *
Як було тобі, Юдо, ходити із Ним,
Чорний задум снуючи, мов нитку?
Чим кріпив свою душу? Пишався ти чим,
При собі мавши спільну калитку?
На Таворі не був. Його вибір — тавро:
Кого кличе, із тим і говорить.
Що ти чув, коли в сумніві гинув Петро
Поміж хвиль споночілого моря?
Роздаючи помножені рибу та хліб,
Збитки ти рахував чи набутки?
Тобі пахощі мира немилі були —
Подаяння миліш перестуки.
Ждав царя, що навік римлян геть прожене.
Але де ж їх святець перевершить?
Не чекав, що до дна твою душу збагне,
Але ноги омиє, мов решті?
Він пішов сіячем по кривавій ріллі.
Ти ж — кончину собі заподіяв...
Важко з Богом три роки ходить по землі
І не мати на Нього надії.
Ольга Ткач
Переглядів: 310
