* * *
Запали мене, Боже, знову.
Тільки подих — і я наповнена.
Хай у тиші жарина слова
Знову сяє, мов сталь некована.
Хай не бракне у серці світла,
Щоб ділитись ним, шлях долаючи.
Дай ту пісню сплести із літер,
Що на сад обертає згарище.
Хай усяк, хто її почує,
Зможе будень дивами скрасити.
Не дозволь лиш минути всує:
Дай згоріти, але не згаснути.
Ольга Ткач
Переглядів: 583
І будень спить, згорнувшись на колінах
І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох
Боже, простого і вірного серця Тобі не мало
Від покірного серця і до небес
Властиво людині душею тягнутись до Раю
Все колись та дається на пробу вогню
Для творця світ не буде вбогим
З трав Едемських, вовік некошених
Знову бані храму — замість сонця
Коли перепони назустріч — ордами
Коли пнучись угору, приходиш униз
Мить — і у світі збудеться знову
Тихо вітер повіє — й у світі оселишся Ти
Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?
