* * *
Завари мені чаю, Боже,
Із нетоптаних райських трав.
Де бринить бадилинка кожна
Промінцем, що її торкав.
Проведи мене лугом, Творче,
Де туман лиш гуляв, не дим!
Де зоріють озера-очі,
Пам'ятаючи світ святим.
Запали мені ватру, Тату,
При якій я забуду страх.
Хай навчиться душа ширяти,
Відігріта в Твоїх руках.
Заплітатиму сонцю гриву,
Нашепочу зіркам пісні.
Не чужому — своєму диву,
Боже, дай прорости в мені.
Ольга Ткач
Переглядів: 612
І будень спить, згорнувшись на колінах
І в терпіння є сенс, коли ділиш його на двох
Боже, простого і вірного серця Тобі не мало
Від покірного серця і до небес
Властиво людині душею тягнутись до Раю
Все колись та дається на пробу вогню
Для творця світ не буде вбогим
З трав Едемських, вовік некошених
Знову бані храму — замість сонця
Коли перепони назустріч — ордами
Коли пнучись угору, приходиш униз
Мить — і у світі збудеться знову
Тихо вітер повіє — й у світі оселишся Ти
Чи добре тобі у Єгипті, Маріє?
