«А зорі — неначе дощі золоті»

*   *   *

А зорі — неначе дощі золоті,
І місяця крапля застигла.
Казали, Він може іти по воді...
Вода ж кудись хвилями бігла.
Казали, що Він усього лиш любов,
Щоправда, небачена ніби.
Казали, що наче послав його Бог
І терням обернуться німби.
Казали, що буде хлібів і хлібів
Й медами розлиються вина.
Казали, що кожного з нас полюбив,
Бо начебто кожному винен.
Кого в цьому світі не купиш ніяк,
Того можна завше продати.
То впав у калитку тридцятий срібняк
Чи цвяхи кують, щоб розп'яти?
Казали, що більше такого ніде
Не буде ніколи й нікому.
Казали? Він справді по водах прийде,
Принісши любов незникому?..

Богдан Томенчук

Переглядів: 219


Разработка веб сайтов