«Гей, апостоли... Як вас тепер?»

*   *   *

Гей, апостоли... Як вас тепер?
Хто від правди, а хто від облуди?
Кожен день — ніби чистий четвер,
І коли вже та п'ятниця буде?..
Нависає якась німота...
Ходить чаша в мовчазному колі.
Ніч, немов плащаниця Христа,
Сльози, як поцвяховані болі...
А ви завтра відвернетесь теж...
Усі рАзом і кожен позвіздно...
Білий світ як вселенський манеж,
Де при вас розпинають Вітчизну...
А ви збоку чи понад усім —
Кожне місце для вас як почесне.
Триста років мине, триста зим.
Розіпнуть — вона вже не воскресне...
Як стражденно страждає душа,
Бо скоромного хочеться шлунку...
Розтягнулася мить, ніби крайня межа
Після другого поцілунку...

Богдан Томенчук

Переглядів: 391


Разработка веб сайтов