«Мовчу... Молюся... Дихаю Різдвом...»

Мовчу... Молюся... Дихаю Різдвом...
Зоря, немов Господнє веретенце.
Скажіть мені, а як булО тим двом
Тоді у щойно знайденій стаєнці...
«Зігрітись від овечого тепла...
Це вже Різдво чи ще печальна втеча?
Вродила, бо заледво утекла.
То Цар світам чи ще один Предтеча?
Цього вартують скурвлені світи?
Ще поки, Сину, сядеш одесную,
Не знаю я... Можливо, знаєш Ти 
Як тридцять третю вЕсну завесную...
Ти дух від Бога, та від мене — плоть...
Небесна мука за людські провини,
Тебе колише батько Твій — Господь,
Допоки закопаю пуповину...
Скажи мені, як Ти їй раду даш,
Отій, людській, а не оцій отарі,
Там, де безсилий буде й «Отче наш»,
Так, як безсилі їхні Трії ЦАрі?
Болиш мене... Бо що мені світи?
Чи є десь гори, вищі від Голготи?
Коли до неба виростуть хрести...
Всі будуть — за... А я від нині — проти...»

Богдан Томенчук

Переглядів: 428


Разработка веб сайтов