«Чи знаєш ти, що Я тебе люблю?»

*   *   *

Чи знаєш ти, що Я тебе люблю?
Як мама любить серцем всім дитину
І так, як сонечко погожу днину,
Як насінина зорану ріллю.
Ти знай, прошу, що Я тебе люблю.

Чи чуєш ти, коли приходжу Я?
Поранком тихим, шелестом діброви,
Ясним промінчиком, сніжком зимовим,
Дощем осіннім, співом солов’я…
Почуй, прошу, коли приходжу Я.

Чи вмієш пізнавати голос Мій
У сподіваннях, в клопотах щоденних,
У роздумах, у вирі справ буденних,
У радості, а чи у буревій?
Зумій, прошу, пізнати голос Мій.

Чи помічаєш, що тобі даю?
Небесну синь, пахучих квітів поле,
Пшеничний лан, безкраї видноколи
І передзвін пташиний у гаю…
Поглянь, прошу, це Я тобі даю.

І навіть більше – Свого Сина дав
На муки, на зневагу, на розп’яття,
Щоби тебе звільнити від прокляття,
Щоб ти життя й спасіння вічне мав.
Себе Самого Я тобі віддав.

Тому так хочу, щоб ти знав Мене
І те, як вмію Я тебе любити,
Як хочу Я з тобою говорити
Й з тобою бути все життя земне,
До того часу, поки промине!

А потім ввести в Свій Небесний Дім
Й лицем в лице зустрітися з тобою,
Утішити тебе Моїм спокоєм
І радістю, яка панує в нім.
Для тебе цей Новий Єрусалим.

Бо Я люблю тебе!

Юлія Тонего

Переглядів: 79


Разработка веб сайтов