«Чи знаєш ти, що Я тебе люблю?»
* * *
Чи знаєш ти, що Я тебе люблю?
Як мама любить серцем всім дитину
І так, як сонечко погожу днину,
Як насінина зорану ріллю.
Ти знай, прошу, що Я тебе люблю.
Чи чуєш ти, коли приходжу Я?
Поранком тихим, шелестом діброви,
Ясним промінчиком, сніжком зимовим,
Дощем осіннім, співом солов’я…
Почуй, прошу, коли приходжу Я.
Чи вмієш пізнавати голос Мій
У сподіваннях, в клопотах щоденних,
У роздумах, у вирі справ буденних,
У радості, а чи у буревій?
Зумій, прошу, пізнати голос Мій.
Чи помічаєш, що тобі даю?
Небесну синь, пахучих квітів поле,
Пшеничний лан, безкраї видноколи
І передзвін пташиний у гаю…
Поглянь, прошу, це Я тобі даю.
І навіть більше – Свого Сина дав
На муки, на зневагу, на розп’яття,
Щоби тебе звільнити від прокляття,
Щоб ти життя й спасіння вічне мав.
Себе Самого Я тобі віддав.
Тому так хочу, щоб ти знав Мене
І те, як вмію Я тебе любити,
Як хочу Я з тобою говорити
Й з тобою бути все життя земне,
До того часу, поки промине!
А потім ввести в Свій Небесний Дім
Й лицем в лице зустрітися з тобою,
Утішити тебе Моїм спокоєм
І радістю, яка панує в нім.
Для тебе цей Новий Єрусалим.
Бо Я люблю тебе!
Юлія Тонего
Переглядів: 627
