Адам. Вигнанець
Вигнали.
Вигнали з раю.
Господи, боляче ж як!
Знаю: згрішив я…
Я каюсь…
Як тепер жити?
Та просто ніяк…
Соромно…
Холодно… Сиро…
Єва затято мовчить.
Ніби обрізані крила.
В грудях зболіло
Доля сирітська гірчить.
Плачеш, Адаме?
Це вперше.
З часом ти звикнеш до сліз.
І, для Едему померши,
Йтимеш до звершень,
Щоби
скотитися вниз.
Вигнали…
Рай зачиняють…
Тільки чи справді то так?
Чи ж то не ти виганяєш
Бога
з сердечного
раю,
Волю зібгавши в кулак?
Вигнали.
Вигнали Бога,
Рай залишивши собі.
Тільки —
в нікуди дорога
З раєм без Бога,
Тільки —
стежини криві.
Пізнє прозріння,
й достоту
В прірву упав небокрай.
Вкритий будяччям, осотом,
Зрошений кров’ю і потом
Власнопосаджений рай.
Юрій Вавринюк
Персональний сайт Юрія Вавринюка
Переглядів: 863