Галерея величі

Я увійшов в незвичну галерею:
У залах тиша в вічність проросла,
Вона мене в історію вела,
Вона писала давню епопею.

В картинах дивних вічність малювала
Величність Бога, силу та могуть.
Ось Він — Творець. Безодні каламуть
Зіщулилась в передчутті начала.

Ось перший дотик: зорі зарясніли,
Всміхнулось небо вранішній землі.
Величним гімном в славі та хвалі
Моря та гори вдячністю бриніли.

А ось в життя вдягнулось чисте поле:
Буяють трави, плачуть солов’ї.
І як вінець у величі своїй
Творець людину садить на престолі.

Едем прекрасний, велич і блаженство,
І перший гріх, і перше каяття.
Солоним потом вкрилося життя
І гіркота у щасті материнства.

Ось зала знову. Й знову велич Бога.
Ось на картині — в полум’ї Сінай.
Веде Єгова у багатий край
Своїх дітей із рабства і тривоги.

Слухняно море води розтуляє,
В сухій землі джерела пружно б’ють.
В тих чудесах — велична Божа суть,
Його могутність і Його безкраїсть.

Я йшов по залах і мене могутньо
Торкалась велич Вічного Творця.
І я подумав: але де ж оця
Найбільша велич, вічна, незабутня?

В якій картині, фарбами якими,
Який сюжет розкриє Божу суть?
І я відчув: мене кудись ведуть
Крізь зали всі. Я став перед дверима.

Ось зала ще. У ній — одна картина.
Сумна й жахлива, темна, наче смерть.
Знайомий образ, чорна круговерть...
О, Боже мій, це ж постать Твого Сина!

Голгофи контур губиться у хмарах,
У центрі хрест тримає небеса.
О, Сину людський, де ж твоя краса?
Чому мовчиш при болісних ударах?

Але найбільш мене вразили очі
У погляді розп’ятого Христа.
У них — любов велика та свята
Світила маяком в глухій безодні ночі.

Вони ввібрали всі відтінки неба,
Усю одвічну мудрість і красу,
Людські страждання, сліз гірку росу
І весь тягар, що взяв Творець на Себе.

Я там стояв, не в силах відірвати
Своїх очей від цього полотна,
І зрозумів: без величі хреста
Господню велич нам не змалювати.

Юрій Вавринюк

Персональний сайт Юрія Вавринюка

Переглядів: 235


Разработка веб сайтов

Єремія. Неспалене слово

Іван. Ціна пророка

Ім’я на долонях

А Він мовчав... Мовчання гучно било

А на мамин поріг...

Агнець

Адам. Вигнанець

Адам. Дорогою одинокості

Батьківська спадщина

Благальне

Він помирав. Один. Стражденний. Збитий

Вінець творіння

Вічний мандрівник

Великодній настрій

Великодня молитва

Весна сипнула жовтизни...

Ви — храм

Всі ріки течуть до моря

Гірським обвалом сипалося горе

Галерея величі

Голіаф. Програний бій

Гора Преображення

Горить Содом. Аж плавиться каміння

Гребу щосили. Нерви, наче струни

Дві Марії

Дихаю, а значить — славлю

Дрімає річка. Всюди тиша

Дружині

Екологія душі

Емігранти

Життєві пазли

Життя

Життя спливло. Знесилені світанки...

Заблукали думки у нескошених травах

Завіса

Заримована любов

Земля не мертва

Зоря стояла прямо над вертепом

Квіти на Майдані

Квітневий цикл

Кисилин. Зруйнована мрія

Кифа. Перші півні

Конспект життя

Листок

Любити ближнього — як складно і як просто

Маленькому синові

Марія біля гробу

Марія. Щаслива мати

Мене чекає небесне місто

Мовчазний діалог

Мовчання Бога

Могили гріли боки на осонні

Молитва («Несу Тобі, Господи, душу обпечену»)

Молитва маленького сердечка

Мудреці. Дорога до Царя

Нас більш, як сім мільярдів

Не вбивай ("Не вбивай Не вбий себе в собі запекло")

Не убий («Земля, як солома, пала»)

Немає часу, — кажем, біжучи

Нове серце

Осіннє

Останній дзвоник літа

Отари мирно спочивали

Пісня

Патріархи. Екзамен на чесність

Плач душі

Поезія віри

Поет

Прийміть Духа Мого

Прийшов в гріхах — а вийшов бездоганним

Про вік

Різдвяні стежки

Різдвяна тиша Маля колише

Ранок

Розірвана завіса

Савл. Дорога до себе

Самотність

Святвечір

Сестрі від сестри в день весілля

Сиджу на згарищі надій і сподівань

Слово

Соломон. Поділене кохання

Сонет про хліб

Сотник

Сотник. Розп'ята надія

Стрітення («Ішли роки. Сивіли тихо скроні»)

Тінь Голгофи

Та, що дає життя

Тобі, мій Боже, пісню цю співаю

Церковна підлога

Чекання

Читаю Слово

Юрба

Я дякую за те, що небо — синє