Кифа. Перші півні

І заспівав півень хвилі тієї... 
Матвія 26:74
 

І впала ніч. Важка, як ті століття, 
Що тисли груди рабським тягарем. 
Петро, як тінь, пірнув в гущаве віття, 
Подалі в ніч. Подалі від проблем.

Ніч стиснула розгубленого Кифу, 
Повзла за комір, хижа, мов змія. 
Ховав думки, як меч, у ржаві піхви, 
Та в мозок било: «Господи, де ж я?

Чого ж я тут? Священицьке обійстя, 
Солдати римські, зборище зівак… 
І я отут…» Яке вже благовістя? 
В душі так темно: «Вчителю, як так?..»

Схолола кров, коли із ночі кинув 
Байдужий голос: «Він також із Ним!» 
«Та ні, не я це був…» — і піт по спині, 
І власний голос раптом став чужим.

Ховався в ніч. Туди, в щілини серця, 
Тулив свій біль. Він сам вже ніччю став. 
У ній топив свою жагу до герцю. 
…І раптом півень ранок прокричав.

Той крик розрізав темряву, як лезом, 
Світанок в горлі бився цвіркуном. 
І зблиснув ранок жовтим перевеслом, 
Спокути ранок, свіжий, як вино.

І промінь неба поглядом Ісуса 
В’їдався в душу, темну й кам’яну. 
Котились сльози, мов ранкові роси, 
З душі гірку змиваючи вину.

Світанок жеврів. З кожною сльозою 
В душі світліло, плавилось, жило. 
І в новий день стежиною вузькою 
Петро ішов у роси за село.

…Епохи стерлись в жорнах лихоліття, 
А ми несем покуту на горбі. 
Спинись.
               Прислухайся. 
Десь в темряві лунає крик, життям налитий, — 
Це півень ранок будить у тобі.

Юрій Вавринюк

Переглядів: 170


Разработка веб сайтов

Єремія. Неспалене слово

Іван. Ціна пророка

Ім’я на долонях

А Він мовчав... Мовчання гучно било

А на мамин поріг...

Агнець

Адам. Вигнанець

Адам. Дорогою одинокості

Батьківська спадщина

Благальне

Він помирав. Один. Стражденний. Збитий

Вінець творіння

Вічний мандрівник

Великодній настрій

Великодня молитва

Весна сипнула жовтизни...

Ви — храм

Всі ріки течуть до моря

Гірським обвалом сипалося горе

Галерея величі

Голіаф. Програний бій

Гора Преображення

Горить Содом. Аж плавиться каміння

Гребу щосили. Нерви, наче струни

Дві Марії

Дихаю, а значить — славлю

Дрімає річка. Всюди тиша

Дружині

Екологія душі

Емігранти

Життєві пазли

Життя

Життя спливло. Знесилені світанки...

Заблукали думки у нескошених травах

Завіса

Заримована любов

Земля не мертва

Зоря стояла прямо над вертепом

Квіти на Майдані

Квітневий цикл

Кисилин. Зруйнована мрія

Кифа. Перші півні

Конспект життя

Листок

Любити ближнього — як складно і як просто

Маленькому синові

Марія біля гробу

Марія. Щаслива мати

Мене чекає небесне місто

Мовчазний діалог

Мовчання Бога

Могили гріли боки на осонні

Молитва («Несу Тобі, Господи, душу обпечену»)

Молитва маленького сердечка

Мудреці. Дорога до Царя

Нас більш, як сім мільярдів

Не вбивай ("Не вбивай Не вбий себе в собі запекло")

Не убий («Земля, як солома, пала»)

Немає часу, — кажем, біжучи

Нове серце

Осіннє

Останній дзвоник літа

Отари мирно спочивали

Пісня

Патріархи. Екзамен на чесність

Плач душі

Поезія віри

Поет

Прийміть Духа Мого

Прийшов в гріхах — а вийшов бездоганним

Про вік

Різдвяні стежки

Різдвяна тиша Маля колише

Ранок

Розірвана завіса

Савл. Дорога до себе

Самотність

Святвечір

Сестрі від сестри в день весілля

Сиджу на згарищі надій і сподівань

Слово

Соломон. Поділене кохання

Сонет про хліб

Сотник

Сотник. Розп'ята надія

Стрітення («Ішли роки. Сивіли тихо скроні»)

Тінь Голгофи

Та, що дає життя

Тобі, мій Боже, пісню цю співаю

Церковна підлога

Чекання

Читаю Слово

Юрба

Я дякую за те, що небо — синє