Марія. Щаслива мати
З яким же трепетом вдивлялася ув очі:
Вона вже мати! Господи, ось він!
Промінчиком надій — посеред ночі
Її кровинка, милий, рідний син.
І пахло немовлям у яслах свіже сіно.
Й дитячі очі — як гірська вода…
Але не знаєш ти, що то не очі сина —
То вічність тобі в душу загляда.
То Бог невинним поглядом дитини
Таємних душ торкається людських.
Він гляне в душу князя й сиротини,
Він гляне в очі грішних і святих:
В лукаво-каламутні — фарисея,
В заплакано-приречені — вдови,
Й так сколихне згріховлену Юдею,
Яка прийма Месію у хліві.
Із тих очей сльоза тремтливо сплине,
Розбившись об жорстоке: «Розіпни!»
…А поки тішся сном земного сина.
Дрімає він, заплющив очі сині
І дивиться ще поки мирні сни.
Юрій Вавринюк
Персональний сайт Юрія Вавринюка
Переглядів: 1165
