Ти прийдеш без шелесту i стуку,
Ніжним дотиком руки.
Враз забуду біль терпкий розлуки
I забуду чорнiї думки.
Рани ти прийдеш, залікувати,
І сердечний біль мій вгамувать.
Щоб я серцем міг відпочивати,
Відчувати неба благодать.
Ти прийдеш, як ніжність, як утіха,
I хоча того не вартий я,
Все простиш i скажеш менi тихо:
«I за тебе кров лилась Моя...»
Юрій Вавринюк
Переглядів: 6
А Він мовчав... Мовчання гучно било
В холодних росах — чистих, ранніх
Він помирав. Один. Стражденний. Збитий
Гірським обвалом сипалося горе
Горить Содом. Аж плавиться каміння
Гребу щосили. Нерви, наче струни
Життя спливло. Знесилені світанки...
Заблукали думки у нескошених травах
Зоря стояла прямо над вертепом
Любити ближнього — як складно і як просто
Молитва («Несу Тобі, Господи, душу обпечену»)
Не вбивай ("Не вбивай Не вбий себе в собі запекло")
Не убий («Земля, як солома, пала»)
Патріархи. Екзамен на чесність
Прийшов в гріхах — а вийшов бездоганним
Сестрі від сестри в день весілля
Сиджу на згарищі надій і сподівань
Скажи мені слово утіхи й любові
Стрітення («Ішли роки. Сивіли тихо скроні»)
