«Прийміть Духа Мого»

«Дух Господній на Мені...», (Лук. 4:18).
«Вони сповнилися Духом Святим», (Дії 2:4).

Над Йорданом громи гриміли,
З неба голос могутній линув.
Цілий Всесвіт вставав з могили:
Бог давав обітницю Сину.

Але в цій демонстрації сили
І у величчі Бога-Єгови
Ніжним подихом білі крила
Говорили гучніше слова.

Дух Святий, немов голуб миру,
На Ісуса з-за хмар спускався.
Як проміння в погоду сіру,
День за обрієм новий займався.

І пішов по землі Месія
Із натхненням Святого Духа,
Що нещасним несло надію
І спасало людей з розпуки.

Просіяло лице промінням
Неземного відтінку слави.
Його святість, як добре насіння,
Проростала у плідні справи.

Свідкували слова та вчинки
Про той Дух, що спочив на Ньому:
Він спасав перелюбну жінку,
Він до митника йшов додому.

Дух Святий керував Ісусом,
Керувала любов Отцівська.
Через бурі життя й спокуси
Прокладав Він стежину в вічність.

Та пішов із життя Спаситель —
Душі людськії мучила спрага:
Де ж слова Твої, мудрий Вчитель?
Де ж той Дух, що давав наснагу?

Нам бракує Твоєї сили,
Що вела б нас усіх до бою.
На Йордані Бог Духа вилив,
А тепер Він іде з Тобою.

Але вірний Син Божий слову:
«Не залишу самих вас, діти,
Не дозволю в безсиллі скніти,
Дух Святий подарую знову.

Дам вам силу творити чудо,
Дам натхнення спасати душі.
Він ознакою з неба буде,
Що ваш батько — Єдиносущий.

І той Дух, що зійшов на Мене
Там, на плесах, поміж верболозу,
Залікує душевні рани,
Захистить серед хуг й морозу.

З нетерпінням Земля чекала
Обітниці земного Сина.
І Йорданом новим постала
П’ятдесятниці ждана днина.

Затремтіли гріха основи —
Сатани не збулася мрія:
Бог давав для людини нову
Силу й владу, що мав Месія.

І зціляла та сила хворих,
Від меча захищала вчасно.
Рятувала від бур на морі
Та надію несла нещасним.

Оцей Дух, що зійшов у храмі
У вогні та у нових мовах,
Нині також живе між нами
І хитає земні основи.

Розбиває зчерствілі душі,
Піднімає калік, безсилих,
Дає віру серцям байдужим
Бог, що Духа Святого вилив.

Вже немає вагань та страху,
Не страшні на землі спокуси,
Бо веде і дає наснагу
Цей же Дух, Який вів Ісуса.

Юрій Вавринюк

ВАВРИНЮК Юрій