Вічний мандрівник
Благословенний і проклятий тричі,
Століттями мертвий — й вічно живий.
Дивиться з викликом світові в вічі,
Весь у гріхах — й по закону святий.
Вічно в дорозі — нема батьківщини.
Рани у серці на тисячі літ.
Йде по камінні, пісках і долинах
Христопродавець, зневажений жид.
«Землю у спадок, вино та оливу,
Дам молоко вам, в ущелинах мед»...
Все загубили: багатство і славу...
Де ж той колишній сіяючий злет?
Вибранець неба торує стежини —
Там — інквізиція, тут — холокост.
В золоті руки, на тілі — ряднина...
Боже Єгово! І це твій народ?
Зранений, зганьблений, проклятий світом.
«Тільки він Мій, до останніх клітин!»
Бачиш: оливка вкривається цвітом:
Йде вже до Бога загублений син.
Юрій Вавринюк
Персональний сайт Юрія Вавринюка
Переглядів: 805
