«Заблукали думки у нескошених травах»
* * *
Заблукали думки у нескошених травах,
Обросились, замерзли в туманних полях.
Навіть сонячних зайчиків дотик ласкавий
Не зігрів їх, сердешних. Ще й ранішній птах
Наполохав он там, біля верб напівсонних.
Застудились думки серед трав росяних.
І вляглися, потомлені, врешт на осонні.
Зупинилася бджілка на мить біля них,
Напоїла їх медом духмяним та свіжим.
Напоїли дзвіночки зі жбанів вином.
Ну, а коник зелений на скрипці потішив.
Тут мурахи зібрались цікавим гуртом,
Принесли по листочку цілющії трави.
А ромашки пилок подавали з руки.
Назбирав жайвір в небі проміння яскраве —
І скупались у сонячній ванні думки.
Ожили пустуни, засміялися дзвінко,
Поклонилися в пояс ранковим полям.
І побігли в левади на голос сопілки:
Це ж бо скільки чекає пригод — до нестям!
Юрій Вавринюк
Переглядів: 606
