Завіса

«...I завiса у храмi роздерлася надвоє — від верху аж додолу...» 
Матвiя 27:51 

Спотикаючись, йшли iз раю, 
Вже без слiз, у тупому безсиллi. 
Їх чекають роки вiдчаю 
I кривавiї рани — в душi й на тiлi.

А позаду Едем лишали 
I палаючий меч Господнiй. 
На минуле завiса впала, 
Мов розверзлась страшна безодня.

I пiшли прабатьки по свiту, 
Вiддаляючись далi вiд Бога. 
Залишилась повiк закрита 
У присутнiсть Творця дорога.

Але протягом сотень рокiв 
Бог Свiй погляд на землю правив: 
Говорили уста пророкiв 
Про святi й досконалi справи.

Вiдкривався у храмi пишнiм 
Серед тисячi жертв невинних. 
I тремтiв перед Ним, Всевишнiм, 
Весь народ за свої провини.

Але все ж червонiла кровно 
I колола гострiше списа, 
Немов свiдок колюче й безмовно 
Мiж людиною й Богом завiса.

Пломенiла, як символ втрати 
Спiлкування з великим Богом. 
I нiщо не могло з’єднати 
Перекриту колись дорогу.

I висiла б вона довiку 
Пiд суворим склепiнням храму. 
Та здригнулась земля вiд крику: 
«Вiдпусти, вiдпусти Вараву!»

...Над Голгофою нiч ридала, 
Хижа тiнь вiд завiси гусла. 
Там Любов на хрестi вмирала, 
Оживляючи всохле русло.

Але з неба дивились очi 
З тихим болем:
            «Так треба, Сину». 
Й тяжкий стогiн: 
            «Звершилось, Отче!» 
Навпiл розiрвав тканину.

Простягнувши пробитi руки, 
Перший крок Бог робив iз неба, 
Щоб планету, зчорнiлу в муках, 
Як дитя, пригорнуть до Себе.

I завiса в пилу лежала 
Непотрiбною купою шмаття... 
А Отцiвська любов пiднiмала, 
Як примирення, символ розп’яття.

Юрій Вавринюк

Переглядів: 601


Разработка веб сайтов

Єремія. Неспалене слово

Іван. Ціна пророка

Ім’я на долонях

А Він мовчав... Мовчання гучно било

А на мамин поріг...

Агнець

Адам. Вигнанець

Адам. Дорогою одинокості

Батьківська спадщина

Благальне

Він помирав. Один. Стражденний. Збитий

Вінець творіння

Вічний мандрівник

Великодній настрій

Великодня молитва

Весна сипнула жовтизни...

Ви — храм

Всі ріки течуть до моря

Гірським обвалом сипалося горе

Галерея величі

Голіаф. Програний бій

Гора Преображення

Горить Содом. Аж плавиться каміння

Гребу щосили. Нерви, наче струни

Дві Марії

Дихаю, а значить — славлю

Дрімає річка. Всюди тиша

Дружині

Екологія душі

Емігранти

Життєві пазли

Життя

Життя спливло. Знесилені світанки...

Заблукали думки у нескошених травах

Завіса

Заримована любов

Земля не мертва

Зоря стояла прямо над вертепом

Квіти на Майдані

Квітневий цикл

Кисилин. Зруйнована мрія

Кифа. Перші півні

Конспект життя

Листок

Любити ближнього — як складно і як просто

Маленькому синові

Марія біля гробу

Марія. Щаслива мати

Мене чекає небесне місто

Мовчазний діалог

Мовчання Бога

Могили гріли боки на осонні

Молитва («Несу Тобі, Господи, душу обпечену»)

Молитва маленького сердечка

Мудреці. Дорога до Царя

Нас більш, як сім мільярдів

Не вбивай ("Не вбивай Не вбий себе в собі запекло")

Не убий («Земля, як солома, пала»)

Немає часу, — кажем, біжучи

Нове серце

Осіннє

Останній дзвоник літа

Отари мирно спочивали

Пісня

Патріархи. Екзамен на чесність

Плач душі

Поезія віри

Поет

Прийміть Духа Мого

Прийшов в гріхах — а вийшов бездоганним

Про вік

Різдвяні стежки

Різдвяна тиша Маля колише

Ранок

Розірвана завіса

Савл. Дорога до себе

Самотність

Святвечір

Сестрі від сестри в день весілля

Сиджу на згарищі надій і сподівань

Слово

Соломон. Поділене кохання

Сонет про хліб

Сотник

Сотник. Розп'ята надія

Стрітення («Ішли роки. Сивіли тихо скроні»)

Тінь Голгофи

Та, що дає життя

Тобі, мій Боже, пісню цю співаю

Церковна підлога

Чекання

Читаю Слово

Юрба

Я дякую за те, що небо — синє