«Життя спливло. Знесилені світанки...»
* * *
Життя спливло.
Знесилені світанки
Зійшли росою в спеку трудоднів.
Життя — як мить. Лиш виглянув на ґанок,
А день, гай-гай, вже спогадами сплив.
І знов тумани.
Тільки вже — осінні.
Дощем холодним вмилися літа.
І хворобливо видовжені тіні
На сірий шлях тополя відкида.
Життя спливло.
В долоні втерло долю.
Лишилась в пісні фінішна строфа.
Що буде в ній: чи сірі нотки болю,
Чи в небо злинуть вдячності слова?
Життя пройшло.
За сутінками ночі
Віч-на-віч стріне Вічная Любов.
Чи опущу додолу сумно очі?
Чи гляну сміло: "Господи, дійшов!"?
Юрій Вавринюк
Переглядів: 824
