Життя
Дзвінкий дитячий сміх, як в темряві іскрини,
І мати, що голубить із ніжністю дитя,
Блакить твоїх очей і перші кроки сина —
Це є життя!
Щоденний гніт турбот із присмаком невдачі,
І щастя синя птаха втече без вороття.
І крає біль розлук, і серце тихо плаче —
Таке життя...
Як розпач тисне груди і втрачена надія,
А все святе й натхненне — розірване шмаття,
Одна лишень могила, здавалося б, зігріє —
А як життя?..
Іскриться сонце в росах. В яру дрімає тиша.
Життям буяє ранок. Увись думки летять.
Не хочу помирати, а вічно жити, жити!
Але — нема життя...
Бреду поміж полів, де перепели плачуть,
Вслухаюся у тишу, вслухаюся в життя.
О, як моїй землі, зчерствілій та невдячній,
Потрібне каяття.
Вертатися в Едем! Назад в Едем вертатись,
Де нитка обірвалась і впало небуття.
...А там вогненний меч Господнього прокляття
Закрив життя.
Смертельно-чорний жах заслав Череповище:
Тут враз життя і смерть зійшлися на мечах.
Та відблиск неба видно чіткіше все і ближче
В моїх очах.
«Я є Дорога й Правда! — з глибин віків лунає.—
Я є Первопричина усякого буття,
Прийдіть усі до Мене, Моя Любов втішає —
Я є Життя!»
З надією на вічність, із вірою в безсмертя
Вдивляюся у небо.
Лелеки ген летять...
Десь там моя Вітчизна, дарунок милосердя.
Лиш там — Життя!
Юрій Вавринюк
Переглядів: 1068
