На Псалми 39-69

Я на Тебе постійно надіюсь,
Милостивий і праведний Боже,
Я без Тебе нічого не вдію,
Тільки Ти у житті допоможеш.

Ти відраду даєш і роботу,
І натхнення пророків словами.
Витягав Ти нас, грішних, з болота,
Із багна і згубної ями.

Пісню нову даєш Ти з неба,
Щоб хвалити Тебе прилюдно,
Ти був щедрий в моїх потребaх,
Коли серцю було так трудно.

Ти твердиня моя і дорога
В лицемірному пишному світі,
Що в гріхах потопає без Бога,
Хоч для нього ще сонце світить.

Не схотів Ти приношень і жертви,
Що давали так вчасно й старанно,
Ти прийшов, щоб за людство померти
На Голгофі, як грішник, за станом.

Ти Отцiвський закон у серці
Сповістив у людському зборі,
І в тяжкому смертельному герці
Помирав, як розбійник і злодій.

На межі надлюдського терпіння,
На межі надлюдської любові –
Чистим в серці приніс Ти спасіння
Ціною власної крові.

Ярослав Велиган

Переглядів: 130