«Ісус в’їжджав в Єрусалим»
* * *
Ісус в’їжджав в Єрусалим. Раділи учні:
«Осанна в вишніх! Мир на небесах!»
Стікались люди, скрізь лунало гучно:
«Благословенний від Давида Цар!»
Ісус заплакав, бо не зрозуміли
Відвідин часу Господа свого.
Серця людські, мов камінь, затверділи —
Земним царем хотіли бачити Його.
Та Його Царство не від цього світу,
І не для того з неба Він зійшов,
Хотів від смерті людство відкупити,
І щоб спасіння кожен в Нім знайшов.
«Осанна в вишніх!» — всі Царя вітали,
Стелили одяг, пальмове гілля,
А фарисеї їм забороняли,
Спостерігаючи за всім здаля.
Бо ж не могли вони із цим змиритись:
«А що як весь народ піде за Ним?!
Це ж значить їм без сану залишитись,
Зрівнятися з народом цим простим.
Це значить визнати Його всесильну владу
І втратити для себе весь дохід!
Як зупинити схвальні ці тиради
Багатолюдний цей врочистий хід?»
«Осанна в вишніх! І Цареві слава!» —
Вітав Христа увесь Єрусалим.
А через кілька днів — жорстока з Ним розправа,
Його ті ж самі люди розп’яли.
Ісус за них платив ціною крові,
Простив гріхи і дарував життя,
Щоб всі жили у правді та любові,
Ішли до Нього з щирим каяттям.
Пройшли тисячоліття. Люди не змінились.
Кричать: «Осанна Богу і царю!»
Але серця на ближніх озлобились,
І проти брата устають на прю.
І проливають вони ріки крові,
Все більше й більше прагнучи жертов,
Мечі свої криваві гострять знову,
Забувши про Голгофу і любов.
Дай сили нам, о всемогутній Боже,
Долину тіні смертної пройти.
Нехай рука Твоя нам допоможе
Усю неправду й зло перемогти.
Лідія Вудвуд
Переглядів: 24
