Волинь

О Волинь синьоока, колиско моя, 
Ти мене сповивала беріз ніжним сумом,
Дарувала мені дивний спів солов’я
І дібров предковічних тривожну задуму.

Ти купала мене в срібних росах лугів,
Розстеляла духмяні покоси,
Журавлині пісні та мелодії нив
Ти вплітала в мої русі коси.

Сині очі озер, тихі зорі ясні,
Золоті замріяні ниви
І зелених гаїв стоголосі пісні
Моє серце навік полонили.

О Волинь, ніжна казко дитинства мого, 
Недоспівана пісне кохання!
Тут у серці Господь запалив Свій огонь,
Дав нове моїй пісні звучання.

Лідія Вудвуд


Разработка веб сайтов