Я Твоя скрипка 

Немов забута скрипка голосна,
Що у футлярі в темряві лежала,
І мовчки сумувала там сама,
З надією на скрипаля чекала, —

Так я чекала, доки прийде час —
І ніжно серце хтось моє відкриє,
Воно, як птаха, стрепенеться враз,
І оживе заснула в нім надія.

Та несподівано прийшов, Ісусе, Ти,
Торкнувся струн забутих, що мовчали,
Моє любов’ю серце освітив — 
І раптом струни серця зазвучали.

Твоя я скрипка, ніжний Ти скрипаль,
Бери мене, Ісусе, в добрі руки,
Нехай відійде вся земна печаль,
З Тобою хай не буде вже розлуки.

О, грай, о, грай, хай струни не мовчать,
Нехай вони всім людям сповіщають,
Що лиш тоді серця їх зазвучать,
Коли любов небесна їх осяє,

Бо вічність лиш вона дарує всім,
Нікого одиноким не лишає.
Хто серцем віднайшов її своїм – 
То вже мелодія ніколи не змовкає.

Лідія Вудвуд


Разработка веб сайтов