Молитва («Почуй молитву нашу, вічний Боже»)
Почуй молитву нашу, вічний Боже,
Твоєї сили і снаги нам дай,
Хай зло й неправда нас не переможе,
Крильми Своїми захисти наш край.
Ти — Всемогутній, Боже, справедливий,
Твоя ж бо правда вища над усе,
Ти бачив, як віками нас гнобили,
Сьогодні ворог знову зло несе.
Він хоче знову повернути в рабство,
Тих, що з неволі вийшли, з їхніх пут,
Нам говорив про «дружбу» і про «братство»,
А сіє смерть і ворожнечу, й лють.
Він темрявою, холодом і страхом
Зламати хоче нас, але дарма,
Бо ми до волі прагнемо, як птахи,
Звільнившись від імперського ярма.
Дай вистояти нам, всесильний Боже,
В жорстокій цій смертельній боротьбі.
Лише з Тобою зло здолати зможем,
Ми знаємо: вся сила у Тобі.
«Хто меч візьме, той від меча загине» —
В Своєму Слові Ти для всіх сказав,
І той, хто цілить ближньому у спину,
Твоїм судом себе вже покарав.
Ти – наш Цілитель, і загоїш рани,
Нанесені війною у серцях,
Вкраїна наша з попелу постане,
Відродиться, мов світлий фенікс-птах.
І пісня миру знову залунає,
Коли пройдемо море горя, сліз,
Над нами сонце правди засіяє,
Почують вістку переможну скрізь.
Сини й батьки повернуться додому,
Дітей обнімуть, матерів своїх,
І скинуть із плечей ненависть, втому,
Почувши радісний дитячий сміх.
Ми знаємо, що Ти не посоромив,
Тих, хто В Тобі надію заховав.
А за діла усі віддячиш злому,
Як Каїну за гріх його віддав.
Лідія Вудвуд
Переглядів: 3
