Іду додому
Іду додому. Поспішаю.
Мій захід майже догоряє...
Стомились ноги — шлях далекий,
Комусь весну несуть лелеки,
А мій — позаду шлях, позаду,
Та я нікому вже не заздрю.
Хода тремтяча і непевна,
Та смерть ляка мене даремно —
Її я зовсім не боюся,
Бо маю спокій ув Ісусі.
Ось тут присяду, прихилюся
І долі в очі подивлюся:
Усе минуле в тих очах,
І сльози, й радість — все життя.
І мій Христос завжди зі мною,
Що сили подавав в двобої,
Що кликав завжди за Собою
І ніс, як йти було несила,
Мій добрий Бог! Спаситель милий!
Було в житті всього багато:
І надбання, гіркая втрата,
Та вже немає вороття
У те, минулеє, життя.
Голгофа шлях мій освітила,
Крізь всі роки і всі літа
Мене спасла і хоронила
Пречиста кров мого Христа.
Іду додому. Поспішаю.
Душа стомилася до краю,
За обрій сонечко заходить
І вечір боязко холодить,
Сивіють скроні, гаснуть сили...
Куди ж спішу я? До могили?
О ні, о ні! Я йду додому,
Хоч тіло й відчуває втому,
Але душа до неба лине —
Там мій Господь мене зустріне.
Тож з світу — грішного Содому
Мій Бог веде мене додому!
Лідія Яремчук
Переглядів: 547
