«Ллється дощу зимового скерцо»

*  *  *

Ллється дощу зимового скерцо.
Ніч блукає сонним селом.
Я викидаю із палат серця,
Усе, що гидким для Бога було.
Дні суєти, зґвалтовані ночі…
Мотлох гріха до тла догорів.
Серцем відкритим дякую, Отче,
Що мене новою створив.

Віка Яричевська


Разработка веб сайтов