«Рядки, рядки. Не поетичні образи»

*   *   *

Рядки, рядки. Не поетичні образи,
Не марева облудна павутина.
Тобі пишу. Звертаюся до совісті,
До серця, що в обіймах світу гине.
Щоденними безглуздями руйнуєш
Душі-перлини неповторний блиск.
Господь благає. Шепоту не чуєш.
Безвольна кулька, — скочуєшся вниз…
Впаде з очей духовна пелена,
Розм’якне серця гордовита криця.
«Твоє Ім’я, Всевишній, хай святиться», —
Душі соната в небі залуна.
Клубок в життя неначебто доріг 
В той день ти спалиш власною рукою.
Отець омиє щирою любов’ю,
І дасть одежу, білу, наче сніг.

Віка Яричевська


Разработка веб сайтов