* * *
Крізь морок світу засвітила вічність.
Крізь морок серця Слово проросло.
Знецінилась гріхів чарівність.
Заплакали оголені думки.
Здавалося б, довершена трагічність,
Аж раптом Ти — довершене тепло.
О, я цією милістю багата, —
Врятована ж бо на усі віки.
Віка Яричевська
Переглядів: 445
Багато в час відносної свободи
Весна, нарешті! Заметіль в минулому
Вечір. Вітер замовк. Задрімали сади
Доторкнись до мене, Дух Святий
Крізь морок світу засвітила вічність
Люблю Тебе, люблю незграбно і невміло
Мені поталанило життя пізнати суть
Прости, о Господи, невірний кожен крок
Рядки, рядки. Не поетичні образи
Створена Любов’ю, прагну я до неї
У шелесті весни, у шепоті дощу
