* * *
Ллється дощу зимового скерцо.
Ніч блукає сонним селом.
Я викидаю із палат серця,
Усе, що гидким для Бога було.
Дні суєти, зґвалтовані ночі…
Мотлох гріха до тла догорів.
Серцем відкритим дякую, Отче,
Що мене новою створив.
Віка Яричевська
Переглядів: 335
Багато в час відносної свободи
Весна, нарешті! Заметіль в минулому
Вечір. Вітер замовк. Задрімали сади
Доторкнись до мене, Дух Святий
Крізь морок світу засвітила вічність
Люблю Тебе, люблю незграбно і невміло
Мені поталанило життя пізнати суть
Прости, о Господи, невірний кожен крок
Рядки, рядки. Не поетичні образи
Створена Любов’ю, прагну я до неї
У шелесті весни, у шепоті дощу
