«Вечір. Вітер замовк. Задрімали сади»
* * *
Вечір. Вітер замовк. Задрімали сади,
В прохолоду зануривши день пережитий.
Я чекаю. Душа простягнулась: «Прийди,
Як коханий, як ніжність, як друг і Спаситель.
Огорни мене спокою чистим серпанком,
Закарбуй поцілунок у серці моїм».
У віконце постукає вісник світанку —
Я про силу Любові йому розповім.
Віка Яричевська
Переглядів: 344
