* * *
Весна, нарешті! Заметіль в минулому.
Промінчик поцілунком до трави…
Душа бринить пташиною розчулено:
«У Бога щастя віднайдете ви!»
Бринить душа, весни дзвінкий струмочок,
Мандрує до відвічної ріки,
Аби скоріш до рідної руки
І проспівати: «Авва, Авва, Отче!»
Віка Яричевська
Переглядів: 290
Багато в час відносної свободи
Весна, нарешті! Заметіль в минулому
Вечір. Вітер замовк. Задрімали сади
Доторкнись до мене, Дух Святий
Крізь морок світу засвітила вічність
Люблю Тебе, люблю незграбно і невміло
Мені поталанило життя пізнати суть
Прости, о Господи, невірний кожен крок
Рядки, рядки. Не поетичні образи
Створена Любов’ю, прагну я до неї
У шелесті весни, у шепоті дощу
