«Ало, ало… чи чуєш мене, тату?»
* * *
Ало, ало… чи чуєш мене, тату?
Я так тебе чекав, як сонця — дні;
Ловив очима всіх закляклий у вікні,
Немовби перед світом винуватий.
О поверни татуся мені, Боже!
Вернись, вернись, вернись додому, тату…
Ало, ало, ало… це я — твій син, —
Ну, що мені до маминих провин,
Якщо мені обох вас рідних — мати?
За вас молитва — то моя сторожа !
Прости нам всім… прости вину-безглуздя,
Бо я без тебе наяву — ніщо,
І ти без мене тільки — ніби щось, —
Під зойк живих мерців глухе погруддя,
Що нам обом до нас обох — вороже.
Долонь твоїх тепло відчути б, тату,
Щоб не потрібний був нам телефон…
Враз тиша засопіла наче сон…
Такої тиші я не хочу знати!
Ало, ало, ало… мій вірний Боже!
Петро Ящук
Переглядів: 459