Мій метелик

Я лежав у траві тихо-тихо,
Навіть рота рукою прикрив.
Я мовчав, лиш тихесенько дихав, 
Поруч гарний метелик присів.

Дуже добре я зміг роздивитись 
Візерунок на крильцях легких. 
Різнобарвні, немов з оксамиту, — 
Тричі він розгорнув мені їх.

Потім вусами щиро й привітно 
Мій метелик мені ворухнув. 
Погойдався на ніжках тендітних, 
Повернувся і вгору пурхнув.

Я підвівся швиденько на ноги, 
Крикнув вслід: «Не лети, зачекай! 
Яку небі зустрінешся з Богом,
То подяку Йому передай!»

Степан Загорулько

Переглядів: 5


Разработка веб сайтов