Мій метелик
Я лежав у траві тихо-тихо,
Навіть рота рукою прикрив.
Я мовчав, лиш тихесенько дихав,
Поруч гарний метелик присів.
Дуже добре я зміг роздивитись
Візерунок на крильцях легких.
Різнобарвні, немов з оксамиту, —
Тричі він розгорнув мені їх.
Потім вусами щиро й привітно
Мій метелик мені ворухнув.
Погойдався на ніжках тендітних,
Повернувся і вгору пурхнув.
Я підвівся швиденько на ноги,
Крикнув вслід: «Не лети, зачекай!
Яку небі зустрінешся з Богом,
То подяку Йому передай!»
Степан Загорулько
Переглядів: 543
